Пам’яті Костя Дрока
Ти жартівливо говорив,
Веселий в праці, в дії.
І ті пісні, що ти створив, —
Безсмертні, як надії.
І острів Жуків, і Дніпро
Любив, як ніжну вроду.
Творив людині ти добро,
Боготворив природу.
Знов зацвітуть твої гаї,
Вода нова прибуде,
Прилинуть солов’ї твої,
Лише тебе не буде.
Чи там тебе, фронтовика,
Зустріли побратими?
Яка війна гула важка
Дорогами крутими!
Ти рідну землю заступив —
Хай правнук пам’ятає!
А грушечка, що ти щепив,
Так ніжно зацвітає!
