Я давно не вмивався росою
І не мчався давно на коні.
Бо зробилась роса неймовірно їдкою,
А мої вороні — в полині.
Я давно не купався у морі
І давно із кринички не пив.
Потемніла вода в океанськім просторі,
А криничку намул затопив.
Все одно я умиюсь росою,
У розгойдані хвилі пірну.
Я коня напою дзвонковою водою
І помчу в польову далину.
