Внучці Оксанці
Раділи ми зранку
Разом з усіма:
Два кроки Оксанка
Зробила сама!
Зіп’явшись на ніжки,
Свій шлях почала:
Від столу до ліжка
Півметра пройшла!
Поки що — два кроки
Тієї ходи…
Крокуй же крізь роки!
Щасливою йди!
Кріпи свої сили,
Оксанко мала,
Щоб рівно, красиво
Й далеко пішла!
