Степан Олійник – “Мальчик”: Вірш

З пивної — в підвальчик,
З буфету — у бар…
Насмокчеться «мальчик»
І тре тротуар.

На шиї транзистор,
Борідка — а ля!
Блукає по місту,
Як лугом теля!

Ніде не працює
В свої двадцять шість:
Лиш їсть і танцює,
Танцює і їсть.

А гнув би підкови
Свистун-дармоїд…
Скажи йому слово —
Образа в одвіт.

За папині гроші
Транзистор, піджак,
І штраф за дебоші,
І екстра-коньяк…
Розхристані груди,
Матюк що не крок.
Жахаються люди:
Та чий він синок?

А вчився… Мамаша
Гостям за столом
Охоче покаже
Синочків диплом.

Вся вулиця наша
Страмить гультяя.
І тільки мамаша
Від щастя сія.

Дає «на бокальчик»,
Та ще й примовля:
— Воно ж іще мальчик,
Нехай погуля!

До танців охочий,
Хильнути мастак,
До пенсії хоче
Прожити отак!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Олійник – “Мальчик”":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Олійник – “Мальчик”: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.