Мавши свій особнячок,
Гроші в ощадкасі,
Оженився старичок
На красуні Азі.
Взяв, питаєте, чого
На онуку схожу?
“Я ще, — каже, — ого-го!
Без ціпка ще ходжу!”
Лиш минув весілля час,
Аза бух одразу:
— Дай-но двинем на Кавказ
На туристську базу!..
База. Гори навкруги,
Ген аж — Леселідзе…
Дід зігнувсь у три дуги —
Рачки вгору лізе!
Чуб фарбований звиса.
Мокрий, парить спека…
Аза скаче: — Глянь — краса! —
А старий лиш хека.
Вечорком понад сади
Линуть зойки джазу.
Хоч не хочеш, а веди
Танцювати Азу!
Там, де юнь зійшлась у хол
З усії округи,
Дід, ковтнувши валідол,
Чеше буги-вуги!
Хоч уже й забило дух,
Вихиляси в’яже.
Молода кружля, мов пух,
І старому каже:
— Взимку ми, якщо дасть бог,
З рюкзаком на крижах
Всю Киргизію удвох
Промчимо на лижах!..
— Промчимо! Еге ж! Му-гу!
Ради тебе, люба… —
І подумав: “Як в снігу
Десь не вріжу дуба!”
…Зі старими слід дружить.
Насміхатись грішно.
Але тут, що не кажіть, —
А виходить смішно.
