І не думав я женитись,
Та попутав біс:
В бабин дім води напитись
Чорт мене поніс!
А бабуся жінка хитра:
Не води дала,
А поставила півлітра
І кудись пішла.
Залишила дочку в хаті
(Гарну, як на те!).
Випив я, підсів до Каті,
А вона — цвіте…
Само в щічку Катерину
Чмокнув, як на гріх…
І якраз у ту хвилину
Баба на поріг:
— Якщо так жартуєш, враже,
То ж не кинь, гляди!
То приходь і завтра, — каже, —
Випити води…
Я поклявся, побожився,
Що для Каті зріс…
І не думав, а женився!
Так попутав біс!
