Мріяла про хустку
Вже сивенька мати…
Мріє вона й досі. Не змогла придбати:
Що з городу брала,
Що родив садочок —
Все до копійчини йшло на милих дочок
Дочки підростали,
Вийшли заміж дочки.
Є свої в них шафи, взяті на замочки.
Є в обох сережки.
В килимах кімнати.
їздить до них в гості одинока мати.
їздить їй нелегко,
Скажемо до речі:
У руці корзина, вузол через плечі…
Тій везе індика,
Тій дебелу гуску,
Мріючи зимою про пухову хустку.
Бо морозний вітер
Завива та свище…
Спершу йде до Ольки,
бо з вокзалу ближче.
У кімнатах Ольки
Аж сія підлога.
— Роззувайтесь, мамо! — кажуть їй
з порога.
Уночі в Парасі
На старій подушці
Спочивала мати знов на розкладушці.
Вранці їй сказала,
Чай п’ючи вприкуску:
— Вийду в магазини, пошукаю хустку!..
Здогадались дочки:
— Вам шукати важче,
Підем ми і купим, відпочиньте краще!
В магазин… У другий…
В комісійний знову…
І знайшли нарешті хустку ту пухову.
Як спитали «скільки?»,
Як узнали ціну,
То надулась Олька і скривила міну:
— Я піти не можу
На такі витрати,
Бо в модистки саме шию два халати!
— Я тим більш не можу, —
Кинула Парася, —
Бо якраз гітара синові найшлася!..
Довели їй чвари
До такої точки,
Що при тій покупці посварились дочки.
Обіцявши мамі
Дарувати хустку,
В складчину купили у горошок блузку.
Потім — для матусі,
Сивої голубки,
Впхали у корзину дві потерті юбки.
Провели в дорогу,
Дбаючи так само:
— Бережіть здоров’я!
Приїжджайте, мамо!
Як до вас прибудем
Літом у відпустку,
То тоді вже, може, привезем і хустку!