Дванадцята ночі…
Сплять тато, синок,
І сивий дідусь, і мама.
Аж раптом — в квартиру тривожний дзвінок:
— Вам блискавка-телеграма!
Схопилася мама, а тато й собі:
— Та що ж воно бути може?..
Встав дід у піжамі на ноги слабі
І сумно зітхнув:
— Ой боже!
А може, мій кум, бідолаха, помер?..
Та годі було гадати.
За мить за одну тато очі протер
І вголос почав читати —
Із Ялти прийшла від дочки новина,
Коротка і довгождана:
“При штормі забрала купальник волна.
Шліть гроші. Цілую. Жанна!!!”
