Степан Олійник – У бабусинім буфеті: Вірш

У бабусинім буфеті
І варення є, і мед…
Умостившись на паркеті,
Іра зиркнула в буфет.

Десь на кухні баба Женя,
Тут якраз її нема.
І припала до варення
Тиха Іра крадькома.

Набере його у жменю
І — швиденько, спідтишка —
Заховає у кишеню
Голубого фартушка!

Чи не йде бабуся Женя,
Погляда через плече…
А варення із кишені
В черевички вже тече.

Баба глип через дверцята!
І аж кинулась вперед:
— Що це тут за поросята
Поналазили в буфет!?

— Я залізла недалечко,—
Фартушок Іринка мне,—
А та банка, що з краєчку,
Заваренила мене…

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Олійник – У бабусинім буфеті":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Олійник – У бабусинім буфеті: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.