Ранок одеський. Возів цілий ряд.
Батько й синок продать виноград.
Батько — то грона, то гирі кладе.
Син, помічник його, — касу веде:
Гроші приймає, щоб їх берегти,
Здачу дає — із п’яти, з десяти!
Батько торгує завзято, аж взмок.
Чує — гука йому з воза синок:
— Годі вам, тато, уже торгувать!
Годі, бо здачу вже нічим давать!
— Як же це так! — тата кинуло в гнів. —
Ти ж в кожнім класі два роки сидів!
