Літня рань. В цвіту Одеса.,
Клени у росі.
Мчать авто, гудуть колеса…
Я — ловлю таксі.
Пролетів один, як вітер.
Другий пролетів:
Робить вигляд — «не помітив»,
Що спинить хотів.
Чи вклонятися їм низько?
Не стають, і квит…
Але ось гальмує різко
Інший одесит.
Очі добрі і веселі,
Усмішка ясна:
— Что-то вроде вы хотели? —
Витягся з вікна.
— Жду таксі, та мчаться мимо.
Спробуй їх злови!..—
Він обвів мене очима
З ніг до голови,
«Жигулі» погладив білі
Й кида:
— Вы чудны!
Вам поехать нужно или
«Шашечки» нужны?
— Їхать! — випалив я радо,—
На вокзал спішу…
— Раз вам надо, значит, надо! —
І кивнув:
— Прошу!
Сіли, рушили… В дорозі
Все від нього взнав:
І про дині на Привозі,
І в футбол хто грав,
І про те, як в сина Борі
(Й на які гачки!)
Під Лузанівкою в морі
Ловляться бички,
І хто знов його Одесі
Свій наніс візит!..
Словом, віз мене чудесний,
Справжній одесит:
Вразив щирістю такою
Душу він мою!..
Став де слід й махнув рукою:
— Шлю привєт! Адью!
…Хай же й вас отак в дорозі
Зустрічають всі:
Щоб не він, мабуть би, й досі
Я ловив таксі!
