«За Немань іду,
Ой, коню, мій коню,
Заграй підо мною,
Дівчино, прощай!»
«Ось, за Немань ідеш, мене покидаєш:
Чого ж ти, мій милий, собі там бажаєш?
Хіба ж тобі краща чужа сторона,
Своєї миліше родини вона?»
«Іду я туди,
Де роблять на диво
Червонеє пиво
З крові супостат».
«Чи вже ти задумав тим пивом упитись?
Чи вже ж ти задумав зо мной розлучитись?
Тобі мої сльози, тобі моя кров,
Та тільки не кидай за вірну любов!»
«Дівчино, не плач!
Не рви мого серця,
Як пир той минеться,
Вернусь я уп’ять».
«І вже тобі, милий, відтіль не вертаться:
Там тобі, серце, там і зоставаться.
Он бач — під тобою твій кінь щось поник,
У полі червонім заснеш ти навік».
«Як ворон до тебе
В віконце закряче,
З-за моря прискаче
Козаченько твій».
«Як явір зелений головоньку склоне,
Зозуля кукукне, діброва застогне,
Твій кінь під тобою спіткнеться, вздрогне…
Тоді вже, мій милий, не буде мене…
Тоді, мій коханий, не буде мене…»
20-30—ті рр. XIX стол.
