Сидить москаль на стільці,
Аж куриться, бреше,
А ляхва кругом стоїть,
Тілько вогню креше.
« От, – прибріхує москаль, –
Раз була потіха:
В одні сутки п’ятсот верст
Я верхом проїхав».
«Та куди вам п’ятсот вест?» –
Ляшок обізвався.
«Так не вірите, чи що? –
Москаль запитався. –
Та знаєте, що в Москві
Один не повірив,
Так я йому кулаком
Морду перемірив?..»
Тогді ляшок позадгузь.
«Скажіть, – каже, -пане,
Чи тим конем їхав пан,
Що стоїть на стані?»
«Этим самым! » А ляшок:
«Так було й казати,
Бо тим можна не п’ятсот –
Тисячу ввігнати».
- Наступний вірш → Микола Руденко – Виснажує і зраджує мене
- Попередній вірш → Микола Руденко – Жити можна
(Оцінок ще немає)