Сидить бідне циганя,
Попхинькує стиха.
А сомпляк же то, сомпляк!
Аж замерз, до лиха.
А другеє циганя
Біду потішає:
«Ото, — каже,— наш Роман
Яку дудку має!»
- Наступний вірш → Степан Руданський – Два трупи
- Попередній вірш → Ліна Костенко – Це ж треба мати сатанинський намір
(Оцінок ще немає)