Довелося на віку
Глухому з губатим
Раз у церкві, на біду,
У парі стояти.
І губатий що почне
«Отченаш» читати,
То так губи і складе,
Як ніби свистати.
Довго глухий поглядав,
З злості аж мінився,
Далі руку одвинув,
Ближче приступився
Та по пиці того хвать!
«От тобі свистати!»
«Бог з тобою, — каже той, —
Бачиш — я губатий!»
А той його другий раз:
«Дарма, що багатий!..
У нас церква не на то,
Щоб в нії свистати!»
- Наступний вірш → Степан Руданський – Розумний панич
- Попередній вірш → Степан Руданський – Жалібний дяк
(Оцінок ще немає)