Степан Руданський – Надгорода: Вірш

Раз топився грубий лях,
Став репетувати, —
Мужик один і побіг
Пана рятувати.

За чуприну ухопив,
З води витягає,
Пан дякує мужику,
Грошей добуває…

Аж надходить другий лях:
«Co to?» — запитався.
«Taz wyciаgnal z wody mnie! » —
Грубий обізвався.

«О, widziatem, — каже той, —
Widziatem, jedyny,
Jak on ciebie, bracio mоj,
Ciagnal za czupryne!»

«Za czupryne, czy z to tak?»
«Za czupryne, mily!»
«О, psia wiara z! — крикнув той
Ізі всеї сили, —

Sto nahajow za to psu! [1]»
І що ж? — протягнули,
І сто йому нагаїв
За добро креснули.
_________________

[1] Аж надходить другий лях:
«Що то?» — запитався.
«Та ж витягнув із води» —
Грубий обізвався.
«Та лучче б ти утонув
В лихую годину, —
А то хлоп тебе тягнув,
Як пса, за чуприну…»
«За чуприну, чи ж то так?»
«За чуприну, милий!»
«О псявіра ж, — крикнув той
Із всієї сили, —
Сто нагаїв за то псу!»

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Руданський – Надгорода":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Руданський – Надгорода: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.