Степан Руданський – Ой питоньки-питоньки: Вірш

Лежить дідич на постелі,
Як барило, грубий…
Його локай сухощавий
Заснув коло груби…

Заснув локай коло груби,
Води не напився…
Як захтілось йому пити —
Бідний пробудився…

«Ой питоньки,ой питоньки» —
Зачав промовляти,
Та лінується псяюха
За водою встати…

Аж тут дідич із постелі:
«Роdaj wody, Janie» *
Локай раптом ісхватився
«Зараз, — каже, — пане!..»

Дає пану води склянку:
«Проше, ясний пане!..»
«То dlа сіеbіе! ** — пан говорить,—
Napij się gałganie»! ***
_______________________________

* Подай води, Іване! (польськ.) — Ред.
** Це для тебе! (польськ ) — Ред.
*** Напийся, негіднику! (польськ.) — Ред.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Руданський – Ой питоньки-питоньки":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Руданський – Ой питоньки-питоньки: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.