Видить москаль коня в полі.
Красти замишляє,
З-за пазухи Миколая
Свого витягає.
Давай йому примовляти:
«Микола-утеха!
Да памаги украсть лошадь, –
Верхом будеш ехать».
Помолився, повзе полем,
Де шкапа стояла…
Але якось збіглись люди,
Москаля нагнали.
Тогді москаль Миколая
На шнурочок в’яже,
Волоче його іззаду
Та й до нього каже:
«Насил тебя, как добраво.
Теперь — чорт з табою!
Не памог мнє верхом ехать,
Так скачи за мною!»
