Степан Руданський – Суходольський: Вірш

Згинув шляхтич Суходольський,
Вже в костьолі тіло,
І з-під небка ксьондз навколо
Поглядає сміло.

Далі мову зачинає,
Тільки не по-польськи,
Зачинає по-латині:
«Ubi Suchodolski?» *

І поглянув ще навколо:
«Ubi Suchodolski?»
Далі ще раз кругом глянув:
«Ubi Suchodolski?»

Аж п’яничка їден слухав:
«Ubi» все та «ubi»,
Далі й каже: «Знаєш, ubi?
У чортовій губі!»

«Lżesz, gałganie! ** Він у бога! —
Ксьондз відповідає. —
Враз з святими його хвалить
І на арфу грає!»

А п’яничка похилився,
За ліхтар узявся.
«Та не знаю, хто з нас gałgan, —
Сміло обізвався, —

Бо покійник не знав того,
Як і дудку взяти,
Та де йому перед богом
Ще й на арфу грати?»
_______________

* Де Суходольський? (лат.) — Ред.
** Брешеш, негіднику! (польськ.) — Ред.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (1 оцінок, середнє: 5,00 із 5)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Руданський – Суходольський":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Руданський – Суходольський: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.