Приїхали запорожці,
Короля вітають,
Король просить їх сідати,
Козаки сідають.
Сидять собі. В них жупани
Все кармазинові,
І самі такі храбренні,
Вуса прездорові.
Задивились на ті вуса
Ляхи-мосціпани.
«Що б їм, — кажуть, — дати їсти?
Даймо їм сметани!»
Поставили їм сметани,
Їсти припрошають,
Але наші запорожці
Разом відмовляють:
«Славная у вас сметана…
Тілько вибачайте,
А перше нам, запорожцям,
Щільник меду дайте!»
Дали й меду запорожцям…
Вони як поїли,
Так ті вуса прездорові
Вгору й завертіли.
Тоді й кажуть королеві:
«А що, ясний пане!
Нехай тепер запорожцям
Подають сметани!»
Аналіз вірша “Запорожці у короля” Руданського
Вірш написаний у 1858 році. У цей період до теми козаччини звертаються різні поети й письменники. Великий цикл епічних поезій про козаків написав Тарас Шевченко, у 1857 році була написана повість «Чорна рада» Пантелеймона Куліша. Проте Степан Руданський до тематики козацтва підійшов з боку гумору і пише веселий вірш про те, як запорожці гостювали у короля Речі Посполитої.
Головна ідея твору ‒ уславлення кмітливості, яка дозволяє козакам вийти з гідністю з будь-яких обставин. Також вірш засуджує прагнення сильних світу цього позбиткуватися над простими людьми.
Сюжет вірша простий ‒ запорізькі козаки прибули на прийом до польського короля (завʼязка). Спочатку вони справили грізне враження і їх припрошували сісти, проте коли зрозуміли, що козаки поводяться чемно й дипломатично, над ними вирішили пожартувати й подати сметану, щоб побачити, як смішно виглядатимуть козаки, коли цю сметану їстимуть з довгими вусами (кульмінація). Тонкощі жарту поляків стають зрозумілі, якщо знати, що кармазин ‒ дорога тканина бордового чи малинового кольору і на такій тканині плями від сметани будуть виглядати помітно. Проте козаки зажадали спочатку зʼїсти меду, потім вуса підняли сторчма й почали їсти сметану (розвʼязка).
При цьому всі персонажі описані доволі яскраво. Козаки хоробрі, одягнені багато й ефектно, вражають зовні і характеризуються як «хоробрі». Вони дружні (на пропозиції відповідають разом) і чемні (привіталися і поводилися чемно, вийшли з неприємного становища дипломатично). Поляки описані словами «ляхи-мосціпани», тобто люди, які цінують тільки таких панів, як вони самі. Фактично зустрічаються два світи ‒ на Січ брали людей різного походження, а при дворі польського короля можна було залишатися винятково представникам шляхти.
У творі використані такі художні засоби:
- Епітети ‒ «кармазинові», «прездорові», «храбренні»;
- Повтори ‒ «вуса прездорові».
Важливо памʼятати, що вуса, як і оселедець, були ознакою справжнього козака, його зрілості і чоловічої гідності. Тому спроба позбиткуватися саме з вусів була неприємною і принизливою, проте символічно, що козаки не тільки не осоромилися, а ще й підняли вуса догори, тобто вийшли з ситуації переможцями й у подальшому домінували в переговорах. Це показано тим, що в останній строфі вже вони звертаються до короля й вказують, що тепер мають подавати до столу.
(3 оцінок, середнє: 4,67 із 5)