Степан Руданський – Звела мене не біда: Вірш

Звела мене не біда,

Звела мене,
Моя нене,

Звела мене не біда,
А дівчина молода.

А дівчина,
Як калина,

А дівчина молода.

Брівоньками зв’ялила,

Брівоньками,
Чароньками.

Брівоньками зв’ялила,
Оченьками спалила.

Оченьками,
Зіроньками,

Оченьками спалила.

Ой дівчино, не в’яли,

Ой дівчино,
Ти, рибчино,

Ой дівчино, не в’яли,
Серця мого не пали!

Серця мого
Молодого,

Серця мого не пали!

Коли любиш — не жартуй!

Коли любиш,
Та не губиш,

Коли любиш — не жартуй!
Як не любиш — розчаруй!

Як не любиш,
Тільки губиш,

Як не любиш — розчаруй!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Руданський – Звела мене не біда":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Степан Руданський – Звела мене не біда: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.