Вірші класиків > Степан Руданський: Вірші > Степан Руданський – Звела мене не біда

Степан Руданський – Звела мене не біда: Вірш

Звела мене не біда,

Звела мене,
Моя нене,

Звела мене не біда,
А дівчина молода.

А дівчина,
Як калина,

А дівчина молода.

Брівоньками зв’ялила,

Брівоньками,
Чароньками.

Брівоньками зв’ялила,
Оченьками спалила.

Оченьками,
Зіроньками,

Оченьками спалила.

Ой дівчино, не в’яли,

Ой дівчино,
Ти, рибчино,

Ой дівчино, не в’яли,
Серця мого не пали!

Серця мого
Молодого,

Серця мого не пали!

Коли любиш — не жартуй!

Коли любиш,
Та не губиш,

Коли любиш — не жартуй!
Як не любиш — розчаруй!

Як не любиш,
Тільки губиш,

Як не любиш — розчаруй!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
0 Степан Руданський
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Степан Руданський – Звела мене не біда":

Читати схожі вірші:

  1. Степан Руданський – Богдай тебе
  2. Степан Руданський – Полюби мене
  3. Степан Руданський – Мене забудь, моя дівчино
  4. Степан Руданський – Ти не моя
  5. Степан Руданський – Той, що над нами
Залишити відповідь

Читати вірш поета Степан Руданський – Звела мене не біда: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.