Світлана Йовенко – В реанімації: Вірш

Ти випав з списку.
Бачить Бог —
життя трагедії вартує.
І медицина катастроф,
на жаль, не кожного врятує.

Феміда мстива і сліпа
подвійний лік веде одвіку,
й цинічний усміх на губах
блука в духовного каліки.

Жне місяць — ятаган доби —
вік ядерний, а не Батиїв.
Спить хворий
тримільйонний Київ —
заложник нашої ганьби.

* * *

Але це моя земля, і тополя — я,
але голуба, як я, це моя Десна,
і те поле голубе — доленька моя,
і сміється з смерті вік яре сонце в нас!

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Йовенко – В реанімації":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Світлана Йовенко – В реанімації: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.