Світлана Кузьменко – Храм надії: Вірш

І знову доля викинула коник.
Здається, вже не знаєш — і куди?
Шукаю вогник, як і перше, — вогник.
Той вогник, до якого йти.

Хвала надії і предивній музі.
Я знаю, що коли до них дійду,
Від сяйва їхнього з повалених ілюзій
Такий, як схочу, храм собі зведу.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Храм надії":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Храм надії: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.