Світлана Кузьменко – Івасикова абетка: Вірш

Аа [а]
АКУЛА

Акула – це велика риба,
Живе в морськім і океанськім глибі.
У неї зуби й дужий хвіст.
Акули треба людям берегтись.

Бб [бе]
БДЖОЛА

Літає бджілка з квітки на квітку.
Тяжко працює бджілка улітку.
Літає бджілка в садку і в полі –
Буде на зиму меду доволі.

Вв [ве]
ВИВІРКА

З гілки на гілку вивірка скаче.
Скочить на землю неначе м’ячик:
Хвостик пухнастий та бистрі ніжки.
Вивірка дуже любить горішки.

Гг [ге]
ГОРОБЕЦЬ

Горобчик сів на стовпчик.
Із хати вийшов хлопчик.
Цвірінькає горобчик:
“Це вийшов гарний хлопчик!”

Ґґ [ґе]
ҐАВА

На дереві крякає ґава.
– Кра-кра! – каже ґава-роззява,-
Роззявою кожний мене називає
Тому, що я рота до вух роззявляю.

Дд [де]
ДЯТЕЛ

Дятел в кору стук та стук.
Може, там сховались жук
Чи комаха, чи черв’як –
Дятел їсти їх мастак!

Ее [е]
ЕМУ

На довжелезних двох ногах
По зоопарку ходить птах.
Це – ему, австралійський струсь –
Читає з напису Петрусь.

Єє [є]
Єнот

Кожну нічку, коли люди всі поснуть
Два єноти на прогулянку ідуть.
Аж до ранку будуть швендяти вони
В теплих хутрах два єноти-пустуни.

Жж [же]
ЖУК

Жук, жук, чорний жук
Чує дятлів стук та стук.
Краще, жуче, утікай,
Бо настане тобі край.

Зз [зе]
ЗАЄЦЬ

Зайчик-стрибайчик капусту гризе.
Пишеться зайчик із літери “Зе”.
В слові її треба “З” вимовляти –
Знає це зайчик від мами і тата.

Ии [и]

Ніякі риби ні тварини ні птахи
Не починаються у нашій мові з “И”.
Але в кінці та в середині слова
Потрібне дуже “И” у нашій мові.

Іі [і]
IНДИК

На подвір’ї індичатко
Говорило каченяткам:
“Коли виросту великим –
Буду я тоді індиком!”

Її [ї]
ЇЖАК

Їжак починається з літери “Ї”.
У нього порядки і звички свої.
Їжак, їжачиха й малий їжачок
Вдягнулися в одяг із гострих голок.

Йй [й]
ЙОРЖ

Узяв Андрій свої вудки,
Пішов із татом до ріки.
– Тут лиш йоржі та окуні,-
Він каже,- ловляться мені.

Кк [ка]
КІТ

Котик-муркотик на сонечку спить.
Мишка-шкрябушка в кутку шкряботить.
Котику-муркотику, сором тобі спати –
Треба мишку-шкряботушку з хати виганяти.

Лл [ел]
ЛИС

Лисичка-сестричка по лісі ходила.
Лисичка курятини з’їсти хотіла.
Та тільки лисичка до ферми добралась
Всі кури й курчата в курник поховались.

Мм [ем]
МИША

Миша-мама доню-мишку
Вчить читати рідну книжку.
Щоб у книжці зрозуміти кожне слово,
Мишка-доня добре вивчить рідну мову.

Нн [ен]
НОСОРІГ

Тому, що у мене є ріг,
Називаюся я носоріг.
На лобах по два роги буває у інших тварин,
А у нас, носорогів, на кожному носі – один.

Оо [о]
ОРЕЛ

Орел живе лише на волі.
Орли на скелях гнізда в’ють.
Людей, що борються за волю,
Орлами у народі звуть.

Пп [пе]
ПАПУГА

Папуга від орла інакший птах.
Папуги можуть жити у клітках,
Людей, що думки власної не мають,
Папугами в народі називають.

Рр [ер]
РАК

Рак – ніякий забіяка.
Та є пісенька про рака:
“Рак-рак, неборак,
Як ущипне – буде знак!”

Сс [ес]
СОЛОВЕЙКО

Соловейко – пташка невеличка,
Як горобчик, щиглик чи синичка.
Та один він тьохкає-співає.
В Україні кожний його знає.

Тт [те]
ТХІР

Опустів раптово двір –
Це гуляти вийшов тхір.
Запишавсь маленький тхір:
Ось який страшний я звір!

Уу [у]
УДАВ

До зміїного роду належить удав.
Він маленьких звірят на сніданок шукав.
Не знайшов ані жаб, ні пташат, ні зайчат,
Бо вони у цей день всі трималися хат.

Фф [еф]
ФАЗАН

В кольорове пір’ячко вбрались фазани,
А хвости розправили віялом вони.
У траві над річкою йде родина в ряд
Фазан з фазанихою й троє фазанят.

Хх [ха]
ХОВРАХ

Риє, риє ховрашок під землею хату.
Нанесе туди зерна ховрашок багато.
Добре буде ховрашкові зиму зимувати.
Риє риє ховрашок під землею хату.

Цц [це]
ЦАП

По місточку йшли назустріч два цапки.
Під місточком дно глибокої ріки.
Не хотів дороги дати цап цапку –
І попадали обидва у ріку.

Чч [че]
ЧАПЛЯ

Ходить чапля чап-чалап
На обід шукає жаб.
Може, й рибку десь знайде.
Чап-чалап – це чапля йде!

Шш [ша]
ШПАК

Шпак несе до нас весну із країв далеких.
Прилітають із шпаком ластівки й лелеки.
Вже шпаківню у садку змайстрували діти.
Прилетять до них шпаки у шпаківні жити.

Щщ [ща]
ЩУКА

Щука живе у озерах ставках і річках.
Щука на меншеньких рибок наводить страх –
Дуже вони їй під смак.
Щука – це риба-хижак.

Юю [ю]
ЮРОК

Юрок – з родини горобця.
Маленька пташечка оця
Живе в родині горобиній
Як і горобчик – в Україні.

Яя [я]
ЯЩІРКА

Ми – ящірки. В нас дуже бистрі ніжки.
На жаб та на вужів ми схожі трішки
І нас багато видів на землі:
Є ящірки великі і малі.

Ьь [м’який знак]

Як не крутись – чи так, чи сяк, –
Потрібний в мові м’який знак.
Як пишем “ґедзь” чи “горобець”
Стає він в слові на кінець.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Світлана Кузьменко – Івасикова абетка":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Світлана Кузьменко – Івасикова абетка: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.