Попри шпилі мідяними рядами
Сунуть хмари пекельної кари —
Гріх карають лицарі з рушницями,
Триста років заковані в хмари…
А ті хмари розійдуться імлою,
Як народ підійметься до бою!
Дні і ночі, рано й вечір чекають,
Чи не йде зов степів від Славути?
Йдуть літа, води в море тікають,
Але гомону труб — не почути…
А ті хмари розійдуться імлою,
Як народ підійметься до бою!
— Лицарі! Товариство! В пожарі!
Ваші чола скам’яніли від болю,
Лице стидом загоріло у хмарі,
Що народ не скидає неволю!
А всі хмари розійдуться імлою,
Як народ підійметься до бою!..
