Чорні хмари ся розплили,
Білий сніг стопився,
Світ немов зі сну твердого
Втішно пробудився.
Всюди радість і охота,
Всюди співи і робота,
Все воскресло із весною,
Смуток мов пішов з водою.
І ти, Русе Буковинська,
Довгий час дрімала
Та під ледом і снігами
В’яла і стогнала.
Як природа, пробудися
І до праці раз возьмися!
Доста спати, пора встати
І роботу починати.
Ось лежать осиротілі
Ниви облогами,
Порошені не росою –
Гіркими сльозами.
Гей! До плуга! Як то здавна,
Русе мила, Русе славна,
Бог поможе, хліб ся вродить…
Глянь: зоріє! сонце сходить!
