Де з журавлем криниця,
Стояла там вона,
Як та тополя в полі,
Нещасна сирота.
Дивилась, як вертали
Жовніри з чужини
І як у діл спускались
З стрімкої вишини.
Вернули з Босни-краю
Жовніри – не вернув
Лиш хлопець кучерявий,
Що серцю милим був.
Не бачили між ними
Лиш того, що їй дав,
Ідучи, перстень ясний
І вірність присягав.
Дрібні втирає сльози,
Горохом, що падуть…
Додому битим шляхом
Жовнірики ідуть.
