До Сучави я на прощу
Пішки би пішов,
Коб для серця болячого
Лік я там знайшов –
І святому срібне серце
Бігме б, посвятив,
Щоб він моє болящее
Раз вже ізцілив.
А черцеві на акафіст
Червінчик би дав,
Щоб у серці біль пекучий
Навіки закляв.
Я на світі лиш караюсь,
Мов той мрець живий,
Дід столітній – хоч літами
Хлопець молодий.
До Сучави я три рази
Пішки би пішов
І молився, якби знав я,
Що стану здоров…
Та я знаю, що на світі
Цілому нема
Ради, ліку, коли серце
Сохне і кона.
До Сучави я на прощу
Піду восени
І молитиму святого,
Щоб скінчились дні…
Щоб те серце, що страждало,
Болюча душа,
Щоб спочили! Тяжко жити,
Як долі нема!
