Дика рожа коло стежки
Прехорошо цвіла,
Буря люта цвіт, листочки
В світ порозносила.
Остре терня лиш осталось,
Вся краса пропала,
Бідна рожа похилилась
І засумувала.
Не сумуй, сердечна роже,
Біль твій мому рідний,
Раз щаслив був я, сестричко,
А тепер я бідний;
З горя світу вже не бачу.
Нуджу білим світом, –
В серці терня лиш осталось,
Попрощався з світом.
