Вже співи заніміли…
Пугар, фляшки з вином
Лежать, неначе трупи
Бездушні, під столом.
Куди лиш оком гляну,
В руїнах все лежить –
Ах! дайте оселедця,
Бо ми жага палить!
Згоріли, як та Троя,
Всі грошики мої,
Зісталось лиш похмілля
І шум у голові.
Най чорт бере шампани
І вражий той бенкет!
Ах! дайте оселедця,
Бо ми жага налить!
Хоч вчора, мов та річка,
Вино з чарок текло,
То нині як в Сахарі
У горлі все зісхло.
Мов люта буря, вихор
У голові шумить –
Ах! дайте оселедця,
Бо мя жага палить!
До тебе я, шинкарко,
На поправку прийшов.
Шматирки дай, чорнявко,
Щоб знов я став здоров!
Сама переконайся.
Як лоб мене болить –
Ах! дай же оселедця,
Бо мя жага палить!
З цибульков оселедця
Вона дала мені,
Калатнув я шматирку.
Та й не одну, а дві.
На то ще свиснув гарно
Молдавського вина –
Дивись! і вже похмілля
Пропало, вже нема!
Ци то шинкарки очі
Зробили чудо то,
З цибульков оселедець,
Шматирка ци вино, –
Не знаю, милий брате,
Лиш знаю, щом здоров,
Співати і гуляти
І пити знов готов!
