Літа, літа молодії,
Де ви ся поділи?
З ластівками, журавлями
В ірій полетіли?
Чи утонули ви в морі,
Марно там пропали?
Чи вас бистрії соколи
В край далекий взяли?
Чи ви може синім Прутом
В море то поплили
І мене, як ту сирітку.
В світі сім лишили?
Літа, літа молодії,
Ах, верніться в гості!
Буду я вас визирати
На кедровім мості.
Вам сплету вінок з барвінку,
Дам вам їсти, пити…
Боже милий, як старому,
Тяжко в світі жити!
Раз серденько, мов орел той,
Аж до хмар злітало
І в будучих золотавих
Снах ся колисало.
Сни розплились, як на сонці
Та роса раненько,
Сідь покрила чорний волос,
Мліє, мре серденько.
Без часу надії квітка
Зв’яла і змарніла,
Туга, мов та галич чорна,
Душу вже присіла.
Літа, літа молодії,
Ах, верніться в гості!
Буду я вас визирати
На кедровім мості.
З злотой миски дам нам їсти,
З срібной чаші пити
Хоч тяженько жити в світі,
А все хочу жити.
Натрудився я доволі:
Мозолисті руки
Моїм свідком, що ніколи
Не страхавсь я муки.
Рідну ниву я скородив,
Засівав весною,
Бур’яни полов і засів
Поливав сльозою.
А тепер лиш хліб збирати –
І нема вже сили!
Боже милий, від колиски
Близько до могили!…
Літа, літа молодії,
Ах, верніться в гості!
Буду я вас визирати
На кедровім мості!
Милим, щирим, рідним словом
Я вас привітаю,
Серцю сни всі чародійні
Ще раз пригадаю.
