Літають ластівки малі
Весело понад став,
Стара верба схилилась там:
Грім вчора розлупав.
Від вітру троща шелестить,
Пливе ген-ген шувар,
Вода мутна з лотік шумить,
Шумить весь луг і яр.
Стоїть дівчина молода
На греблі у думках, –
Сумна, бліда – ах, боже мій,
Дивитися аж страх.
«Дівчино, що тобі таке?
Чи жаль чогось, чи страх?
Де ділась втіха, любий сміх?
Чом сльози ті в очах?»
«От на стару вербу дивлюсь,
Що люто розлупав
Учора грім, – і милий мій
Учора розірвав
Серденько бідне, трути влляв…
От тут в ставку на дні
Заснути рада б, там спокій
Нещасній сироті».
