На цминтарі могила
Травою ся покрила;
Верба густії віти
Широко розложила.
Дубовий хрест підгнив вже,
В травичку похилився.
Зісох уже й барвінок,
Що густо раз стелився.
В могилі спочиває
Співак старий і сивий,
Що чарував думками
Часи старі, щасливі.
Уста, ті звучні струни,
Навіки заніміли,
Дрімають тихо в гробі,
Хоч грімко раз шуміли.
Дрімай сном вічним, мирним,
Співучий соловію!
Зажег ти в нашім серцю
Огонь любви, надії.
Ти, друже, нас оставив,
Но слава, пам’ять твоя
Во віки жити буде,
Як лицаря, героя!
