Сидір Воробкевич – На чужині: Вірш

Буковино моя мила,
Мій солодкий краю!
Як за тебе, сиротина
Нишком погадаю,
То заплачу жалібненько
На чужій сторонці,
Бо тут в’яну і всихаю,
Як листок на сонці.

Рідне слово тут не чую,
Пустка тут усюди,
Тут не наші щирі, руські,
Но чужії люди.
Тут ні друга, ні родини,
Ні рідної хати!
Тяжко, боже, на чужині
Вік свій вікувати.

Тут про діла козацькії
Звістки не зачуєш,
Дівча тебе не розважить,
Коли засумуєш.
Тут і пісні не так складно,
Як у нас, співають,
Мов у путах у залізних
Танцюють, гуляють.

Тут і гори не таківські,
Як наші високі,
А ліси ті чужинецькі –
Не наші широкі.
Тут пташата не співають
Весною лугами –
Тяжко, боже, та чужими
Жити сторонами!

Якби крильця соколові
Мав я, сиротина,
Полетів би-м, де зелена,
Люба Буковина,
Де Прут, Черемош, Бистриця,
Де гори Карпати –
В Буковині мило жити,
Мило й умирати.

В Буковині мило, любо,
Наче в божім раю!
Як тебе я, рідний краю,
Серцю пригадаю,
То заплачу на весь голос
На чужій сторонці,
Бо тут в’яну і всихаю,
Як листок на сонці.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Сидір Воробкевич – На чужині":
Підписатися
Сповістити про
0 Коментарі
Найстаріші
Найновіше Найбільше голосів
Зворотній зв'язок в режимі реального часу
Переглянути всі коментарі
Читати вірш поета Сидір Воробкевич – На чужині: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.