Фантазія
1
Північ півень вже звіщає
Кукуріку!
Степ безкраїй воскресає:
Кукуріку!
Всі кургани, всі могили,
Всі, що там колись спочили
За козацьку правду-волю,
В герцю на кривавім полю,
Пробудились і за зброю
Всі хватають. Гей! до бою!
Ой ведіть нас ви, гетьмани,
З бунчуками отамани!
Хочем степом погуляти,
Слави-волі добувати,
Кримську орду нападати,
В Віслі коні напувати!…
Пугу! пугу!
Ми козаки з Великого Лугу!
Січовики-запорожці,
Ми чубатії низовці,
Гей-же разом загримімо,
Шаблюками задзвенімо:
Гурра-га! гурра-га!
В ім’я боже на врага!
2
Північ півень вже звіщає:
Кукуріку!
Степ безкраїй воскресає:
Кукуріку!
Аж шумить байрак, діброва,
Так зірвались Шах, Підкова
І летять, неначе птиця,
Сагайдачний, Остряниця.
Наливайко з Лободою,
І Павлюк жене до бою,
Тут Богдан і осавули –
Всі, як голос півня вчули,
Заревли: Гей! на вздогони!
Треба жиру для ворони!
Гей, на море ви чайками!
Ми поборемось степами!
3
Північ півень вже звіщає:
Кукуріку!
Степ безкраїй воскресає:
Кукуріку!
І погналось Запороже
На врага во ім’я боже!
Дніпро вкрився байдаками,
Степ широкий – козаками…
В Кримі гинуть вже татари,
У Візантії пожари,
А крізь вражі Жовті Води
Повні трупів переходи,
Кармазини горять шляхом,
Тропака гуляють з ляхом…
4
Півень досвітки звіщає:
Кукуріку!
Степ безкраїй засипляє:
Кукуріку!
Місяць гасне, сум збирає,
Все козацтво вже вертає
І в могилу у розриту
Мече славу всю добиту,
Мечуть долю, що добули –
І лягають осавули
І гетьмани з бунчуками
За рядом із козаками…
А як сонце засіяло,
Все в могилах тихо спало…
