Над Прутом у лузі хатчина стоїть,
Живе там дівчина хороша, як цвіт:
В їй очі – зірниці, що світять вночі;
Побачиш їх, хлопче, – вмирай і мовчи!
Над Прутом у лузі не місяць зійшов,
То хлопець до кралі-дівчини прийшов.
Солодка розмова із уст їх плине, –
Тихенько дрімучий Прут далі тече.
Над Прутом у лузі барвінок вже рвуть,
До шлюбу зелені віночки плетуть;
В хатчині заграли і скрипка, і бас,
А гості співають: – Веселість у нас.
