Де краще смерека і сосна росте,
Де мильше трембіта увечір гуде,
Де більше пасеся розкішний товар,
Де вище ся носить орел аж до хмар?
Ніде, лиш у нашім зеленім краю,
У наших Карпатах, у нашім раю,
У нашій Буковині.
Де мильше поточок маленький шумить,
Де краще від співу долина гудить,
Де мову, звичаї як скарб дорогий
Шанує, честує великий, малий?
Ой там, де лунає діброва від нут
Рідненького слова, де Черемш, де Прут:
У нашій Буковині!
Де ширше по храмах хороших, святих
Учуєш молитву великих, малих,
Де слава Господня так красно цвіте.
Від днини до днини все більше росте,
Як не то у нашім зеленім краю,
У наших Карпатах, у нашім раю,
У нашій Буковині?
Тому-ж ти, мій краю, де я ся родив,
Де вік я найкращий у світі прожив,
Де рідная ненька учила мене
Хвалити, любити як неньку тебе, –
Красуйся лісами і раєм цвіти,
Від рідної пісні і думи гуди,
Ти мила Буковино!
