Вже місяць буде тому,
Як милий ся прощав;
Як відходив і плакав,
Мені сей перстень дав.
«Як я з війни не верну
І ляжу головов,
Сей перстень нагадає
Тобі мою любов».
А нині рано-вранці
На пальці перстень пук.
Відай над милим кряче
Вже ворон, чорний крук…
Побігла до ворожки
Дівчина молода:
«Ой, пук на двоє перстень!
Се вже якась біда!»
«Не добрий знак се, доню!
Се, бачиш, кров значить…»
«Ах, ненько, коло серця
Огнем пече, горить!»
Сказала і упала,
В очах стемнів їй світ,
І тихо так зів’яла,
Мов під косою цвіт.
На цминтарі в діброві
Дубовий хрест стоїть,
Під ним дівча дрімає
Уже із десять літ.
І хлопець із чужини
До дому не вернув, –
Отам десь під Маджентов
Тяженьким сном заснув.
___________________
Примітка: У битві французької та австрійської армій під Маджентою (на півночі Італії) 4 червня 1859 р. австрійці зазнали великих втрат.
