Прошу тебе, соловію,
Пташино маленька,
Щоб так дуже ти у гаю
Не співав з-раненька,
Бо ти хлопця мого збудиш.
Я його приспала,
Я го хочу і збудити
Й тому ранше стала.
У городі красна рожа,
Я зірву і мого
Чорнявого і милого
Хлопця молодого
Зо три рази лиш погладю,
Він протворить очі
І знов губи поцілує
Рум’яні, дівочі…
- Наступний вірш → Сидір Воробкевич – Бодай тебе, вівчарику, добро не минуло
- Попередній вірш → Сидір Воробкевич – Ненька-вдовиця
(Оцінок ще немає)
Підписатися
0 Коментарі
Найстаріші