Ще дитиною в городі
Рожу посадила
Дівчинонька, щоб дівочий
Город прикрасила.
Буйна буря, град і туча
Частенько спадали,
Бідній рожі процвітати
В городі не дали…
Вже й дівчина, мов калина,
Цвіте-процвітає,
Вже і серце дівочеє
Козака кохає…
Козаченька в чужиноньку
Далеку погнали,
Молодого в чистім полі
З могилов звінчали…
А в городі біла рожа,
Що дівча садило,
Чудно, мовби цвітка з раю,
Прекрасно зацвіла.
Та зацвіла, щоб дівчина
Її не видала –
Бо вже бідна у могилі
Вічно спочивала…
