Там липа стоїть вже похила,
Їй буде зі двісті вже літ.
Весною стара як вбереться
В пахучий листочок і цвіт,
Вітрець як у вечір свавільно
Влетить між її галузки,
То чую, як тихо говорить:
«Зазнала я кращі часи!»
В сусідстві старенької липи
Мов лента поточок тече;
Верх трощі комарики грають,
А качка по плесі пливе.
Потік сей в-одно лиш шепоче,
Спадаючи коло млина:
«Часи ми раз лучші зазнали,
Ти липо, сестрице, стара».
Під липою коло потока
Не раз я ще хлопцем сидів,
Гадками носився Бог-зна-де,
Соколом під небо летів.
Не раз я й тепер там сідаю,
Знай, дід вже похнюпий старий:
Часи і я кращі зазнав раз,
Ти, липо й поточку малий.
