Ой летіли круки три,
Сіли над Дніпром,
Стали гратися всі три
Дзюбом і крилом.
З них питаєся один:
«Други ви мої!
Де обідати ми мем?
Знову на ріллі?»
Середущий каже: «Ні!
Тут я вчора був,
Бачив, як козак в Дніпрі
Із човном пірнув».
А найстарший крук на те:
«Я ще кращий жир
Бачив нині у степу –
Се правдивий пир!
Молодий козак є там,
Страшно ся боров!
Бачу відси труп його
І червону кров».
Полетіли круки три
Понад чорний шлях,
Де у крові спочивав
Козак-сіромах.
Аж під хмари піднеслись,
Глянули з гори
І спустилися, мов грім,
Чорні круки три.
Посідали у рядок
На труп козака,
Бачать: шаблю ще держить
Немічна рука,
Та вже нею не махне,
Сціпла, мов та кість –
І обідати почав
Хижий чорний гість.
Перший очі випивав,
Другий серце їв,
Третій грався з козаком,
На шаблюку сів…
Сонце спати вже іде,
Степ туман наляг –
Зірвалися круки три
Й щезли в небесах.
Вийшов місяць, засвітив –
На степу лиш кість –
Добре, добре пирував
Чорний, хижий гість.
