В вільшині там малий млинок,
Шумить водно вода;
Жиє там мельник, а при нім
Дівчина молода.
Не в голову, а в серце клин
Забив мені малий той млин.
У млин я з мливом раз прийшов
Старий в кутку дрімав,
Дівчину як побачив я,
То мов не свій я став.
Не в голову, а в серце клин
Забив мені малий той млин.
У кіш я всипав свій мішок,
При ватрі сів собі,
Не знать чому, мов та вода,
Шуміло в голові.
Не в голову, а в серце клин
Забив мені малий той млин.
То, певно, від дівочих слів
Спокій мій весь пропав,
Прегарну мельника дочку
Я вірно покохав…
Не в голову, а в серце клин
Забив мені малий той млин.
Чи вдень, чи вніч, усе вона
Передо мною знов.
Як не візьму її, бігме, –
Будь, розуме, здоров!
Не в голову, а в серце клин
Забив мені малий той млин.
