Днинко свята і велика,
Як на тебе погадаю,
То душі стає солодко,
Якби була в світлім раю.
Хоть уже мій волос білий,
Морщки личко вже укрили,
Хоть серденька сни-надії
Марним цвітом перецвіли –
Як «Христос воскрес» у церкві
Священики заспівають,
В моє серце всі надії,
Золотаві сни вертають.
І тепер мя писаночки
Тішать, як малу дитину,
З діточками коло церкви
Цокаюся божу днину.
Божа днинко! білий волос
Через тебе знов чорніє,
А зморщене старе личко,
Як в дитини, червоніє.
Знов з тобою повертають
Красні літа молодії,
А в серденько золотаві
Сни солодкі і надії.
Коби кождої-то днини
«Христос воскрес» заспівати,
Волос знову почорнів би,
Білого би не видати.
