Як пігнали новобранців
У далекий Босни край,
Не один казав крізь сльози:
«Буковино, ох! прощай!»
Сумно грали сурми-труби,
Лячно бубнив барабан –
І здалека ще прощався
Милим словом наш Іван:
Я все тебе кохаю,
Мій милий, тихий раю,
Ірино, Ірино,
Ірино моя!
Заревіли самопали,
Бій кровавий залунав,
Мов той лицар, бісурманів
Наш Іван упень стинав,
Сурми-труби як заграли,
Він, як лев, у бій ішов
І співав, хоч доокола
Бачив гибель, бачив кров:
Я все тебе кохаю,
Мій милий, тихий раю,
Ірино, Ірино,
Ірино моя!
Ліг покотом турок вражий,
Та упав і наш Іван,
На мураву на кроваву
Із серденька кров чуріла,
Повалився він від ран.
Око гасло, він конав
І впосліднє ще тихенько,
Мов той лебідь, заспівав:
Я все тебе кохаю,
Мій милий, тихий раю,
Ірино, Ірино,
Ірино моя!
