Як щаслив ти, друже-брате,
Серденько любов
Мов барвінок устеляє,
Ти весь світ готов
Цілувати, пригортати,
Але ти мовчи!
Про гаразд свій, своє щастя
Світу не кричи!
Як на тебе лихо впаде,
Друже дорогий,
І недоля стане жерти,
Наче звір лихий,
То й тоді мовчи і тихо
Свій тягар носи
І в людей, що все жорстокі,
Ради не проси!
Та як нарід твій любимий
Відізветься раз,
Що щасливий, що печальний
Проживає час,
То тоді, мій друже-брате,
В нарід ти лети!
Покажи, що втіху й горе
З ним все ділиш ти!
