Як з Марійкою моєю
Сумно, важко я прощався,
Осінь була, а з калини
Лист пожовклий осипався.
«Будь здорова!» – я промовив,
А Марія, як німа,
Остовпіла, мов зів’яли
Бідне серце і душа.
Як Марії жалібненько
«Будь здорова!» – я сказав,
То осінній зимний вихор
Вдвоє явора згинав.
Вона встала у воротях,
На устах слова завмерли,
Лиш рясні по личку сльози
Кап, кап, кап униз, як перли.
«Я до тебе знов вернуся.
Лист навіки не зів’яв,
Він знов буде зеленіти», –
Так Марії я сказав.
Стрепенулася небога
Й прошептала: «Будь здоров!
Коли вернеш, то цвістиме
В моїм серденьку любов».
