Чом красна Буковина
Звенить від гучних нут,
Від гір Карпат високих
І аж по синій Прут?..
То з тихої могили
Дух руський ся збудив
І, мов ті моря хвилі,
По краю ся розлив!..
Гримуча піснь віщає
Високим небесам,
Що сонце правди й волі
Зійшло вже русинам,
Тим з-над Дністра і Пруту,
Вістить їм, що й вони
Пізнали, що правдиві
І щирі русини!..
Носися, звучна пісне,
Від сівера на юг!..
Вісти, що Буковина
Вже взяла в руки плуг
І оре рідне поле,
Заросле лиш травов,
І хоче, щоб родило
Воно нам збіжжя знов.
Вісти, що рідне слово,
Той милий скарб усім,
Шумить-гуде і в нас вже
Так сильно, мов той грім!
Вісти, що обичаї
Прадідні і святі
Беруть собі до серця
Великі і малі.
Вісти усім просторам,
Що братняя любов
Нас разом поєднала,
Щоб слава-доля знов
До нас назад вернули;
Щоб цвів наш рідний край,
Як цвів в часах минулих
Красою, мов той рай!
Вісти же, руська пісне,
Землі і облакам,
Що урочисте свято
Настало русинам:
Бо в красній Буковині
Дух руський ся збудив
І, мов ті моря хвилі,
По краю ся розлив.
