Та не знала моя мати: Вірш

Та не знала моя мати
За кого заміж віддати.

Дала мене за такого
За п’яниченьку гіркого.

П’є п’яниця неділеньку,
П’є п’яниця і другую,
Я ж, молодая, сумую.

На третюю повертає,
Мене мати посилає:

Піди, доню, погуляєш,
П’яниченьку пошукаєш.

Ой, забула розпитати,
Де п’яниченьку шукати:

Чи у полі, чи в дорозі,
Чи в шинкарки на порозі?

Зустрічаю п’яниченьку
На сінешнім поріженьку.

Як ударить п’яниченька
Та по білому личеньку.

Потекли крівані сльози
По шитому рукаву.

Не жаль мені шитих квіток,
А жаль мені моїх літок:

Шиті квітки та й нашиються,
Літа ж мої не вернуться.

ЖахПоганоЗадовільноДобреЧудово! (Оцінок ще немає)
Сподобався вірш? Поділіться з друзями!
Теми вірша "Та не знала моя мати":
Залишити відповідь

Читати вірш поета Та не знала моя мати: найкращі вірші українських та зарубіжних поетів класиків про кохання, життя, природу, країну для дітей та дорослих.