Як ріка зламала кригу,
В берег вдарила з розбігу —
Без вітрила, без весла
Припливла в човні весна.
Місяць березень до неї
Йде в березовій алеї.
Каже:
— Вибач, що не зміг
Килим з трав прослать до ніг,
Розтопив не всі сніги
Ще й залив низькі луги…
За недогляд не свари!
Квітку проліска бери!
Та й сідай на всюдихід —
Повезу, де схочеш!
Не забризкаєш чобіт,
Сукні не замочиш…—
Усміхнулася весна,
Цвіт взяла, зійшла з човна.
І від радості в беріз
Забриніли краплі сліз.
- Наступний вірш → Тамара Коломієць – Козенята і вогонь
- Попередній вірш → Тамара Коломієць – Наймиліше слово
(Оцінок ще немає)